(г.) Фрайберг

Geography: Freiberg (ФРГ)

(n) фрайберг

1) pl ист. саксы, группа германских племён. Жили между нижним течением рек Рейн и Эльба. В V-VI вв. часть саксов участвовала в англо-саксонском завоевании Британии. Материковые саксы в 772-804 гг. зовоёваны франками → Franken 1)

2) n ист. Саксония, провинция Пруссии, образована в 1816 г. в соответствии с решениями Венского конгресса из старопрусских владений – Магдебурга, Хальберштатта, Халле, северной Тюрингии, Эрфурта, Нордхаузена, Мюльхаузена, в 1944 г. поделена на две провинции, которые просуществовали до 1945 г. → Sachsen-Anhalt

3) n Саксония, федеральная земля с официальным статусом "Республика Саксония" (Freistaat Sachsen). Расположена на юго-востоке ФРГ, граничит с Польшей и с Чехией. Столица г. Дрезден. Другие значительные города: Ляйпциг, Кемниц, Цвиккау, Плауэн, Гёрлиц, Фрайберг, Бауцен, Майсен. Основные отрасли экономики: электронная и оптическая промышленность (Дрезден), машиностроение и текстильная промышленность (Кемниц), автомобилестроение (Цвикау), производство фарфора (Майсен), сфера услуг, туризм. Четыре университета: в Дрездене, Ляйпциге, Фрайберге, Кемнице. Академия художественного танца – "школа Палукки" в Дрездене (Akademie für künstlerischen Tanz – Palucca Schule Dresden), Высшая школа торговли (Handelshochschule) в Ляйпциге – частное учебное заведение университетского типа. В связи со структурными преобразованиями после 1990 г. (объединение двух немецких государств) утратила значение добыча каменного угля, были открыты новые производства, в т.ч. фирмами "Фольксваген", "ДаймлерКрайслер". Среди городов Саксонии с всемирно известными достопримечательностями особое место занимает Дрезден. По территории Саксонии проходит туристический маршрут "Саксонская серебряная дорога". Имена многих деятелей немецкой науки и культуры связаны с Саксонией: изобретатель европейского фарфора Бётгер, композиторы Г.Шютц, И.С.Бах, Р.Вагнер, К.М. фон Вебер, Ф.Мендельсон-Бартольди, Роберт и Клара Шуман, Р.Штраус, архитектор Пёппельман, скульптор Э.Ричель. Местные блюда часто называют по региону их производства, например, саксонские клёцки (sächsische Klöße), дрезденский рождественский штоллен, ляйпцигская смесь, ляйпцигские жаворонки, сорбская свадебная трапеза (Sorbisches Hochzeitsessen) и др. → Land, Dresden, Leipzig, Chemnitz, Zwickau, Plauen, Görlitz, Freiberg, Bautzen, Meißen, Volkswagen AG, DaimlerCrysler AG, Sächsische Silberstraße, Böttger Johann Friedrich, Schütz Heinrich, Bach Johann Sebastian, Wagner Richard, Weber Carl Maria von, Mendelssohn-Bartholdy Felix, Schumann Robert, Wieck-Schumann Clara, Strauss Richard, Pöppelmann Matthäus Daniel, Rietschel Ernst, Echter Dresdner Christstollen, Leipziger Allerlei, Leipziger Lerchen

Фройд (Фрейд), Зигмунд (1986, Фрайберг - 1939) - австр. психіатр, психолог та філософ, засновник психоаналізу. Закінчив Віденський ун-т (1879), проф. Віденського ун-ту (од 1902 р.), в 1938 р. емігрував до Великої Британії. Творчість Ф. підлягає умовному поділові на три етапи - ранній, зрілий та пізній Н. а ранньому етапі Ф. як мислитель та практик-психіатр розвивається під значним впливом Шарко, Бернхейма й особливо Бреєра, разом з яким створює т. зв. "психокатарсичний метод" - метод лікування неврозів шляхом переживання психічної травми минулого у гіпнотичному стані. Центральним поняттям зрілого Ф. є "позасвідоме", яке владно маніфестує себе у сновидіннях та обмовках. Для прояснення динаміки взаємодії свідомості та позасвідомого Ф. використовує поняття "витіснення" та "сублімація". "Витіснення" - це повернення табуйованих бажань, мрій, переживань у глибини позасвідомого; "сублімація" - їх символічне "здійснення" у царині культури. Методологічним осердям творчості Ф. цього періоду є теорія дитячої сексуальності, згідно з якою існуючі у суспільстві репресивні щодо неї заборони й вимоги породжують психічні травми і комплекси; головними серед цих комплексів є "комплекс Едипа" (потяг сина до матері) та "комплекс Електри" (потяг доньки до батька). У процесі дорослішання та набуття зрілості ці комплекси дедалі більше витісняються у позасвідоме, хоча продовжують діяти, провокуючи невротичну поведінку індивіда. Пізній етап творчості Ф. знаменує теорія "Ероса і Танатоса", яка завершує становлення фрейдівської метапсихології і надає їй трагічно-екзистенційного звучання. В основі цієї теорії лежить твердження про те, що у внутрішньому світі людини потяг до життя (Ерос) постійно вступає у суперечність із потягом до смерті (Танатосом). Ця суперечність пронизує внутрішній світ особистості і виходить у світ цивілізації та культури. Ф. створює класичну для психоаналізу модель психіки: "Воно" (позасвідоме), "Я" (свідомість, або "Его") та "Над-Я" ("Супер-Его", або "Цензор"). Характерною ознакою пізнього Ф. є звернення до культурологічних та філософських проблем. Вчення Ф. справило значний вплив на розвиток філософії і культури XX ст. З'являється фройдизм - течія, у межах якої принципи психоаналізу застосовуються для розуміння людського буття у його різноманітних вимірах. При цьому поняття "фройдизм" слід відрізняти від поняття "психоаналіз". З одного боку, поняття "фройдизм" ширше, адже воно об'єднує всіх тих, хто приймає теоретичні засади Ф., а з іншого - вужче, адже вже за життя Ф. психоаналіз вийшов за межі його світогляду та методології Н. апр., аналітична психологія Юнга базується на вченні про архетипи колективного позасвідомого, гуманістичний психоаналіз Фромма - значною мірою на концепції відчуження, розробленою молодим Марксом, а актуалізуючий психоаналіз бере за філософське підґрунтя метаантропологію.

[br]

Осн. тв.: "Дослідження істерії" (1895); "Тлумачення сновидінь" (1900); "Нарис історії психоаналізу" (1914); "Масова психологія й аналіз людського "Я" (1921); "Майбутнє однієї ілюзії" (1927); "Невдоволеність культурою" (1930).